У ПОШУКАХ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

Основною формою організації навчальної діяльності є сьогодні класно-урочна система. Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес, навчати самостійного мислення та мотивованих дій. Також учитель повинен саме на уроці сформувати в учня основні пізнавальні громадянські вміння, а також навички й зразки поведінки.

Мислення потрібно розвивати. Мис­лення потрібно вчити. А це можливо в разі застосування вчителем актив­них форм та методів організації пізна­вальної діяльності учнів, бо саме вони сприяють інтелектуальному розвитку, формуванню гнучкості, критичнос­ті розвитку, самостійності мислення, виховують наполегливість, допитли­вість, винахідливість.

У ході використання активних форм навчання вчитель повинен створити атмосферу відвертості й доброзичли­вості, в якій кожен учень повинен проявити самостійність, не боячись ставити будь-яке питання. Вчитель не повинен поспішати оцінювати відпо­відь, він має допомагати учням самим розібратися, що в ній правильно, а що ні, вчити співпереживати й надавати підтримку один одному.

Одним із різновидів активного на­вчання є інтерактивне навчання. Це здатність до взаємодії, діалогу. Мета такого навчання—створити комфорт­ні умови, за яких кожен учень відчу­ває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Навчальний процес відбувається за умови постійної, ак­тивної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень і вчитель є рівноправними, рівнознач­ними суб'єктами навчання. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спіл­куватися з іншими людьми, критич­но мислити, приймати продумані рі­шення.

Наш мозок схожий на комп'ютер, а ми - його користувачі. Щоб комп'ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввім­кнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Наш мозок повинен пов'язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже зна­ємо і як ми мислимо. Так само наш мозок повинен перевіряти інформа­цію, узагальнювати її, пояснювати комусь для того, щоб зберегти її в бан­ку пам'яті. Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Процес навчан­ня — не автоматичне вкладання на­вчального матеріалу в голову учня, він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі в цьому процесі.

До активних форм і методів викла­дання належать ті, що активізують пізнавальну діяльність на уроках, спо­нукають кожного учня до продук­тивної праці, пробуджують інтерес до вивчення предмета. Вони запа­люють вогонь творчості, виховують наполегливість, почуття впевненості, віри у свої сили, пробуджують бажан­ня вчитися, віру в успіх, які окриля­ють дитину та спонукають до актив­ної діяльності. Такі уроки розвива­ють розумові здібності, виключають відсиджування уроків, бо учні стають не пасивними споглядачами, а актив­ними учасниками навчального про­цесу Активних форм та методів ро­боти на уроці багато, їх добирає сам учитель, орієнтуючись на поставле­ну мету, цілі уроку, зміст матеріалу, рі­вень підготовки учнів, наявність ма­теріальної бази.

Уроки біології — живе джерело, з яко­го діти черпають знання, мудрість, бо людина є невід'ємною частиною живої природи, а природа — це все: дім, у якому ми живемо, наше з вами життя й ми самі.  Урок біології не має права бути нуд­ним, нецікавим. Він покликаний будити живу думку, розум, почут­тя, спонукати до роздумів, творчос­ті, викликати жагу до знань, еколо­гічного способу життя, формувати компетенції, яких потребує життя. Розвиток творчої особистості, фор­мування життєвих і соціальних компетенцій передбачає здійснення вчи­телем оптимального вибору форм та методів навчання, що мають від­носну самостійність і впливають на стосунки, що виникають у проце­сі навчання між учителем та учнем. Добираючи форми й методи навчання, які забезпечували б реалі­зацію цілей біологічної освіти, на­даю переваги методам самостійного одержання знань, методам, спрямо­ваним на реалізацію принципу акти­візації навчання.

Головне завдання уроку — це розви­ток особистості учня, формування його основної компетентності як син­тезу знань, досвіду, здібностей, не­обхідних для подальшої життєдіяль­ності. Головний напрямок уроку —це відмова від інформативної моделі ви­кладання, мотиваційне забезпечення самоосвіти, пріоритет розвивальної і виховної мети.

Учитель на уроці відіграє роль кон­сультанта й організатора навчання, учень же є головною фігурою, яка сама шукає й створює нові знання. Здобути якісну, освіту, спираючись тільки на підручник, неможливо.  Учні вміють працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу підви­щити рівень знань, розширити й по­глибити їх, ознайомитися із сучасни­ми науковими проблемами.

Уся навчальна діяльність спрямована на формування основних груп ком­петентностей, яких потребує життя:

¾      Соціальна — учні проявляють ак­тивну життєву позицію, демон­струють готовність приймати рі­шення, брати на себе відповідальність.

¾      Комунікативна — проявляють культуру усного спілкування.

¾      Інформаційна — показують умін­ня здобувати різноманітну інфор­мацію, осмислювати її, правиль­но використовувати.

¾      Самоосвітня — формування по­треби постійного навчання.

Компетентний школяр характеризу­ється тим, що його свідомість (думки, прагнення, бажання, наміри, мрії, пе­реживання) та поведінка виявляються відповідними до вимог життя. Тільки компетентна дитина живе повноцінним життям, вирізняється оптимістичним світосприйняттям, характеризується високою продук­тивністю діяльності.

На кожному уроці намагаюся мак­симально залучити учнів до виконан­ня самостійних завдань, що потребу­ють різного рівня творчості й само­стійності залежно від індивідуальних можливостей кожної дитини. Є учні, які тимчасово не можуть упоратись із завданнями певного рівня. Якщо постійно пра­цювати над розвитком їх розумових здібностей, умінь і навичок, можна досягти поступового вдосконалення, росту цієї дитини. Вона повинна від­чувати радість від навчання, від того, що може зробити те, до чого її спону­кає вчитель, тому добираю посильні завдання, але поступово ускладнюю їх. Для цього я диференційовано ви­користовую різноманітні завдання, вправи на різних етапах уроку Це індивідуальні завдання за картками, різного рівня, додаткові завдання під час виконання лабораторних заліко­вих робіт, індивідуальне та фронталь­не опитування. Навіть під час бесід і диспутів діти отримують питання різних рівнів, що спонукає їх до на­пруженої роботи.

Для учнів, які виявляють початковий та середній рівень навчальних досяг­нень, я даю завдання репродуктивно­го рівня. Це самостійна робота, що передбачає відтворення, конкрети­зацію або підтвердження знань.

Завдання 1. Порівняйте автотроф­не та гетеротрофне живлення. Ука­жіть, яке живлення має більше зна­чення в природі.

Завдання 2, Чим відрізняється жива клітина від мертвої? Що між ними спільного?

З метою активізації розумової діяль­ності використовую такі завдання: вставити пропущені слова, закінчити речення, скласти оповідання, крос­ворд, ребус, загадку, скласти або за­кінчити схему, біологічні диктанти.

Щоб досягти успіху під час групової діяльності, необхідно навчити учнів правил роботи в групах, сформувати в них позитивне ставлення до спів­праці. Правила роботи в групах:

¾      Перед роботою оберіть команди­ра (спікера, капітана) і розподі­літь обов'язки.

¾      Уважно слухайте один одного, не перебивайте.

¾      Не сперечайтеся даремно.

¾      Намагайтеся зрозуміти один од­ного.

¾      Будьте активні.

¾      У разі виникнення проблеми звертайтеся до вчителя.

Це орієнтовні правила, тому кож­ний учитель може додати свої про­позиції, а ще краще скласти їх ра­зом з учнями. Такі правила можна записати в зо­шит або дати можливість учням про­явити творчість і самим оформити пам'ятку. Таку саме пам'ятку можна повісити в класі на стенді, зробивши це разом з дітьми.

На наступному етапі група отримує завдання, учитель одразу вказує тер­мін його виконання. Керівник групи розподіляє завдання між членами гру­пи й стежить за їх виконанням. Тому керівником групи має бути сильний учень з навичками організатора.

Форми групової навчальної діяльності

На кожному етапі уроку для активі­зації пізнавальної діяльності потріб­но використовувати різні форми гру­пової діяльності.

Наприклад, для перевірки підготов­ки домашнього завдання можна за­стосувати такі прийоми:

Прийом «Екзамен». Керівники груп одержують картки з питаннями й ставлять ці питання по черзі кож­ному члену групи. Такі картки керів­ники можуть зробити вдома самостій­но, за що одержать окрему оцінку.

Прийом «Взаємне опитування». Клас поділяється на пари, де один опитує другого, а потім вони міняються міс­цями. Після цього кожний оцінює опонента. Питання для взаємного опитування вчитель може написа­ти на дошці.

Прийом «Стінка на стінку». Клас поді­ляється на чотири групи. Потім кожні дві групи сідають навпроти одна одної й по черзі ставлять питання. Поруч знаходиться арбітр, який підраховує результати. За кожну правильну від­повідь і цікаве питання група одер­жує один бал. У процесі «бою» капі­тан спостерігає за командою, а потім виставляє оцінки або розподіляє за­роблені бали.

На етапі вивчення нового матеріалу можна використовувати багато ціка­вих і ефективних прийомів групово­го навчання:«Два — чотири — всі разом»; «Навчаючи ~ учусь»; «Ажурна пилка»; «Аналіз ситуації»; «Дерево рішень»; «Карусель»; «Акваріум» та ін.

У процесі впровадження технології групового навчання вчителю відво­диться важлива роль. Він повинен створити сприятливі умови для сприй­мання учнями групового навчально­го завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання. Функція вчителя в груповій діяль­ності — забезпечити учням позицію справжнього суб'єкта навчання. Ке­рівна роль учителя в навчальному процесі ніяким чином не зменшуєть­ся. Він опосередковано керує і спря­мовує роботу груп. Тому розумна ви­могливість учителя має поєднувати­ся з гуманністю. Він повинен бути дуже уважним, щоб не пропустити тієї миті, коли дітям особливо по­трібна допомога, у груповій навчаль­ній діяльності вчитель повинен ста­ти невидимим диригентом, який має вчасно дізнатися, побачити, підтри­мати учня.

Учителю дуже важливо попередньо планувати процес групової діяльнос­ті, передбачити проблеми учнів на кожній стадії роботи. Він повинен володіти навичками спілкування, вміти слухати учня, аналізувати результати групової роботи й надавати поради. Учитель повинен:

¾      чітко формулювати пізнавальні завдання;

¾      стимулювати активність учнів;

¾      уважно спостерігати за ходом на­вчальної діяльності, але не втру­чатися в роботу груп без необхід­ності;

¾      бути терплячим, уміти вислухати думки кожного;

¾      зосередити увагу на діяльності слабких учнів;

¾      давати поради у випадках затри­мок.

Оцінювання

Групову діяльність непросто об'єк­тивно оцінити, використавши тіль­ки традиційні методи. Тому в умо­вах застосування різних форм гру­пової діяльності варто застосовувати листи оцінювання навчальних досяг­нень учнів. їхня особливість полягає в тому, що учні можуть самостійно дати оцінку рівня засвоєння нових знань, активності на занятті, твор­чості, ініціативності.

Наведені приклади елементів можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодін­ня знаннями, під час закріплення, удосконалення, формування вмінь та навичок. їх можна застосовувати та­кож як фрагмент заняття для досяг­нення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окре­мої технології.

Застосування активних та інтерак­тивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мис­лення та пізнавальних інтересів. На уроках, де використовуються ці тех­нології, діти почувають себе впевне­но, вільно висловлюють свої думки й спокійно сприймають зауважен­ня, адже вони є активними учасни­ками навчального процесу. В атмос­фері довіри та взаємодопомоги лег­ко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Саме за таких умов можливе вихо­вання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.