КОМПЕТЕНЦІЇ САМОРОЗВИТКУ ТА САМООСВІТИ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ

Кремень М.А., Ужва О.О.

Вчитель фізики, вчитель мматематики

Кожен день, в який ви не поповнили своєї освіти хоча б маленьким, але новим для вас шматком знання ... вважайте безплідно і не зворотно для себе загиблим.

К. С. Станіславський

         Самоосвіта вчителя є необхідна умова професійної діяльності педагога. Суспільство завжди пред'являло, і буде пред'являти до вчителя найвищі вимоги. Для того щоб вчити інших потрібно знати більше, ніж всі інші. І ці знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Учитель повинен бути в курсі передових технологій, мати знання в різних сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці та інше. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що сама його робота пов'язана з постійним оновленням. Щороку до вчителя приходять нові учні, що несуть із собою новий етап розвитку суспільства. Він перший стоїть на порозі завтрашнього дня.

         Саме тому основною метою самоосвіти є досягнення бажаного рівня професійної компетентності шляхом оновлення та удосконалення наявних у фахівця знань, умінь і навичок.

         Самоосвіта - це потреба, яка захищає особистість від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це вдосконалення будь-яких якостей людини або його навичок.

         Однак процес самоосвіти вчителя на практиці часто проходить стихійно і безсистемно або ж під тиском адміністрації чи методиста. Ні той, ні інший варіант не дає ефективного результату. Здатність до самоосвіти не формується у педагога разом з дипломом або за наказом. Цьому теж треба вчитися.

З чого ж треба почати?

         Перш за все, вчитель має визначитися зі своїми інтересами. Саме вони повинні стати фундаментом його розвитку. Звичайно, можна змусити людину робити те, що йому не подобатися, але в самоосвіті це буде мов крапля води, що подає у розпеченій пустелі на пісок - вона встигне випаруватися, навіть не досягнувши мети.          Інтерес - це те, що задасть тонус всієї самоосвітньої діяльності.

         Зрозумівши свої інтереси в даний період часу, вчитель має визначитися з напрямками своєї роботи у поточному році. Ці напрями залежатимуть від навантаження, від того, чи є класне керівництво, гурток, факультатив і т. п. Після цього бажано вивести для себе проблему, яку потрібно опрацювати. Проблема та напрямки роботи повинні визначати напрями самоосвітньої діяльності. Ось деякі з них:

ü    Професійний (предмет викладання)

ü    Психолого-педагогічний (орієнтоване на учнів та батьків)

ü    Психологічний  (імідж, спілкування, мистецтво впливу, лідерські якості та ін.)

ü    Методичний (педагогічні технології, форми, методи і прийоми навчання)

ü    Інтелектуальний (орієнтовано на поповнення загальноосвітніх знань)

ü    Інформаційно-комп'ютерні  технології (ознайомлення і придбання навичок роботи з новими технологіями)

ü    Духовний (мистецтво   театральне,   образотворче,   вокальне, танцювальне, фотографування, відео зйомка)

         Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом,
диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем.
         Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а – формуються у щоденний учительській праці.

         Оскільки урок - це головний простір для учителя й аналітичної роботи адміністрації школи, то на шкільному етапі діагностики звичайний для кожного адміністратора внутрішкільний контроль вже є видом діагностики професійної компетентності педагогічних працівників. Адже, за словами В.О.Сухомлинського
"учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього".
         Спостереження і вивчення документації, бесіди і анкетування та їх правильний аналіз  допоможуть визнати рівень майстерності вчителя.

      Одним з найбільш ефективних засобів підвищення професійної компетентності вчителя вбачаємо у самоосвітній діяльності. "Про сесійна самоосвіта педагога - свідома діяльність з удосконалення своєї с особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуального неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості". А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж когось, вона передбачає методичний супровід. Він має бути багаторівневий і обов'язково -  поступовий.

         На підготовчому етапі волику роль відіграє готовність до постійного зросту, до творчості. І хоча, на жаль, учитель змушений віддавати значну частину часу родині веденню домашнього господарства, та іншому позитивна оцінка діяльність обов'язково   призведе   до   усвідомлення   необхідності   постійної   самоосвіти.

         Але результативність самоосвітня діяльність матиме тоді, коли правильно спланована (можна щодня гортати сторінки науково-методичної преси чи спеціальних сайтів Інтернету і залишатися на низькому рівні). Саме тому виключного значення надаємо програм самоосвітньої діяльності вчителя.

         Устремлінню до творчого зростання вчителя знову ж таки сприяє постійна самоосвітня діяльність у поєднанні з стимулюючими факторами. Психологи доводять, що кожна особистість потребує досягнень, більш того, устремління до успіху - процес керований, а до самовдосконалення - природний, даний нам від народження.  Зовнішні стимули, які сприяють розвитку творчої активності, які є ведучими. Для вчителя я вважаю особливо великого значення набувають такі стимули як: повага жителів міста і членів колективу, співпраця з учнями і колегами, доброзичливі стосунки з адміністрацією, підвищення кваліфікації, творча атмосфера у колективі, використання досвіду інформаційної  діяльності тощо.

         Не останню роль серед умов, що впливають на розвиток творчої особистості відіграють морально-психологічні умови у школі - відсутність конфліктів, атмосфера взаємоповаги один до одного, пошани й гордості за свою професію. Навчання вчителя не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватися. К.Ушинський зазначав "Учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитися в ньому вмирає вчитель".

Структура процесу самовдосконалення з 4-ох         етапів:

- самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;

-планування та  вироблення  програми самовдосконалення;

- безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов'язаних із
роботою над самим собою;

- самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

              Самоосвіта педагога - це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення   власних   інтересів   і   об'єктивних   потреб   освітнього   закладу.

         Самоосвіта педагога не повинна зводитися до відновлення знань, якими він оволодів у вузі, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямків у методиці та організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення  в практичній роботі.

         Як говорив В.Сухомлинський "Далеко не кожен стане вченим. Письменником, артистом, далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен".